Лекція Іллі Левченка «Мистецтво в епоху критичної теорії. Та після неї»

На лекції Ілля Левченко розповідав про вплив критичної теорії на мистецтво. Разом з учасниками події поговорили про:
● МножинністьПісля Першої світової війни мислення в категорії цілісності стає неможливим. У мистецтві це проявляється у відсутності єдиного стилю: коли ми говоримо про модернізм, маємо на увазі дуже багато різних явищ одночасно. Формується новий спосіб осмислення мистецтва, що пов’язаний з множинністю.
● Паралізуючу безплідністьТе, що раніше було критичним, викликало прийняття/неприйняття, стає нормативним. Формальне відтворення того, що вже вписане в колективний режим смаку – це паразитування і створення продукту, який сподобається більшості, але не викличе критичного сприйняття і, відповідно, не призведе до пошуку нового стану речей.
● Нових агентів в мистецтвіКуратор або художник зіштовхує в одному просторі роботи та ідеї різних часів, змінюючи наповнення твору і тим самим активізуючи його, роблячи знову плідним. Якщо класичному мистецтву була важлива лінійність, новий художник використовує анахронізм як метод.
● Про те, що естетика виганяється з мистецтваУ 60-ті роки мистецтво остаточно звертається до мови. Найважливіше відбувається в процесі гри між текстами і значеннями слів. За твором мистецтва тепер стоїть філософія і теорія конкретного художника. При цьому завжди залишається простір для привнесення глядачем свого досвіду в текст/твір та власної інтерпретації.
● Трансформуючу сутність мистецтваВід 1989-90-х років мистецтво стає ареною політичного та соціального активізму. Художники деформують реальність, не покращують об’єкт, а позбавляють його початкової функції, не відображають, а перетворюють. Мистецтво перестає бути територією відпочинку і відволікання.