30 червня 2023 року - 7 січня 2024 року
PinchukArtCentre презентує персональну виставку Жанни Кадирової «Траєкторії польотів», яка відкривається двома горизонтами України: одним, що походить із минулого, та іншим, що рухає сьогодення.
Виставка мандрує географією та часом, планомірно втілюючи спільне історичне минуле, яке наповнює український публічний простір. Проєкт розглядає Україну як країну, що перебуває в процесі самовизначення. Поступаючись місцем різним траєкторіям, які виникають одночасно і часто проходять через акти руйнування чи насильства.
Жанна Кадирова народилася в 1981 році в Броварах Київської області, Україна, живе і працює у Києві. Членкиня групи «Р.Е.П.» (Революційний Експериментальний Простір). Після закінчення Державної художньої школи імені Тараса Шевченка у 1999 році вона отримала Премію імені Казимира Малевича та Гран-прі Kyiv Sculpture Project (обидві 2012). Кадирова отримала Спеціальну премію (2011), Головну премію (2013) та Спеціальну премію – Future Generation Art Prize(2014), усі від PinchukArtCentre; Miami Pulse Prize (2018).
Відеоекскурсія виставкою Жанни Кадирової «Траєкторії польотів»
Жанна КадироваОрбіта, 2009 та із серії За парканом, 2014
Заходячи в першу кімнату виставки Жанни Кадирової, ми вступаємо до світу, що відкривається двома горизонтами. Перший зображено в роботі 2009 року під назвою Орбіта, другий створено в інсталяції За парканом. Ці роботи показують Україну в двох різних часових відрізках та у двох різних реальностях.
Перший горизонт – це горизонт пострадянської країни, що побачила можливість оновлення. Робота, на якій він зображений, виконана з побитих кахлів. Завдяки вибору матеріалу вона відсилає до радянського минулого, водночас обіцяючи зміни.
Інсталяція, в якій представлено другий горизонт, була створена у 2014 році на косі Бірючий Острів, що розташована в Азовському морі неподалік кримського узбережжя та наразі окупована Росією. Ця робота стала відповіддю Кадирової на російську анексію Криму. Мисткиня створила огорожу, яку встановила на пляжі, що виходить на півострів. Огорожа затуляє краєвид, блокує горизонт і робить землю за ним недосяжною. На виставці ця робота отримує нове втілення, в якому пластикові сувеніри у вигляді мушель імітують місце, де її було створено – піщане узбережжя, що зараз недоступне так само, як Крим уже був вісім років тому.
Експозиція відкривається поглядом на минуле України та міркуванням про її сьогодення. Розгортаючись далі, вона приведе нас до образу України, якою вона може стати в майбутньому.
У другій кімнаті виставки ми стикаємося з копією роботи під назвою Пам'ятник новому пам'ятнику, яку Кадирова створила у 2007-2009 роках в подарунок місту Шаргороду Вінницької області. Для мисткині цей досвід був нагодою переосмислити концепт пам'ятника та поміркувати про те, як радянські пам'ятники впливають на місця, де їх встановлено. Скульптура, що вийшла в результаті, має різний вигляд для всіх, хто на неї дивиться, її форма невловна, а зміст неясний. Ця робота – критичне висловлювання щодо політики створення пам'ятників на замовлення влади, та вона виходить за рамки критики, демонструючи постійний діалог Кадирової з публічним простором. Її скульптура – подарунок на пам'ять, висловлене почуття, та водночас і символ надії на появу нового героя, особливо важливий у сьогоднішніх реаліях.
Мисткиня створила пам'ятник невідомій людині, намагаючись деполітизувати концепт пам'ятника в публічному просторі. Форму цієї роботи можна читати дуже по-різному, в ній можна роздивитися Діву Марію, засновника міста, загиблого солдата, ще безліч людей. Пам'ятник сам по собі стає простором, який глядач_ки наповнюють змістом. Під час відкриття оригіналу цієї скульптури присутні охоче обговорювали, кого саме вона зображає. Створюючи цю роботу, Кадирова хотіла дослідити, як, на думку людей, потрібно поводитися поряд із пам'ятником. Копія оригінальної статуї, її галерейний двійник, виставлений у PinchukArtCentre, дає змогу пережити досвід взаємодії з нею.
Заходячи до третьої кімнати, в якій виставлено роботу 2012 року під назвою Натовп, ми натрапляємо на ще один горизонт, цього разу – горизонт людей і часу. За два роки після створення цієї інсталяції зображені на ній люди відіграли кож_на свою роль у події, що виявилась однією з найдраматичніших в українській історії та поклала початок війні.
Ця робота – висловлювання про нагальність соціально-політичних змін у країні. Фото скомпоновані таким чином, що справді нагадують винесений у назву натовп, у даному випадку – натовп протестувальників. Цим твором Кадирова виводить Україну та українців на світову арену.
Інсталяція Натовп – це портрет одного року та його подій в переказі з газетних вирізок. Мисткиня створила її з фото представни_ць політичного та культурного істеблішменту, вирізаних із газет, які вона збирала протягом 2012 року. Вона компонує вирізки в колажі, вибудовує їхню взаємодію, використовує лінійну перспективу, щоб створити ефект глибини, і не додає жодного слова про контекст. Замість неї говорять зображення.
Ми переносимося на два роки вперед від часу створення роботи з попередньої кімнати. 2014 рік, Україна відбивається від першого російського вторгнення. Кадирова відповіла на нього роботою Без назви, що зображає розламаний та опалений контур кордонів України. Вона була створена для виставки «Страх та надія» в PinchukArtCentre, метою якої було поглянути на нову реальність, в якій опинилась країна, з точки зору мистецтва.
Скульптура виставляється разом із кількома роботами, виконаними з побитих і потрісканих кахлів. Тріщини на них – дуже природні, та водночас вони нагадують кордони, своєю присутністю перетворюючи кахлі, за словами самої Кадирової, на мапи.
Жанна Кадирова
Мапи, 2009
Керамограніт, цемент, фанера
Тоді такий вибір матеріалу був новим кроком у її творчій практиці. Художниця розвинула цей прийом у роботі під назвою Постріли, в якій досліджувала матеріал та експериментувала з його опором. У цій роботі матеріал – це символ, метафора свого власного походження та внутрішнього змісту.
Жанна Кадирова
Із серії Постріли (2022–2023) та Безпечна війна, 2022
У цій кімнаті ми стикаємося з реальністю фізичного насилля. Після початку війни ця тема зайняла центральне місце у практиці Кадирової.
У виставленій тут роботі Безпечна війна художниця перетворює на скульптури знайдені об'єкти – подірявлені шрапнеллю листки металу. Вони набувають форми, приємної оку західних глядач_ок, і таким чином дають їм змогу побачити шматочок війни, для пом'якшення враження перетворений на твір мистецтва. Цією роботою Кадирова критикує ставлення Заходу до України: заяви про підтримку на тлі спроб ігнорувати дійсність, із якою країна мусить стикатися щодня. Безпечна війна була створена в Австрії, країні, що з власних причин має дуже проблематичну позицію щодо війни та російсько-українських відносин.
Інша робота, виставлена в цій кімнаті, – Російська ракета – значно динамічніша. Якщо в Безпечній війні ми бачимо сліди війни, дірки від куль на металевих листах, то в цьому творі мисткиня вдається до грайливого жесту і вставляє зображення ракети в польоті у пейзажі країн, які відвідує. В такий спосіб Кадирова ніби привозить відчуття небезпеки та думки про небезпеку до кожної країни, в якій зупиняється.
Отже, з одного боку мисткиня показує реальність війни, замасковану під мінімалістичне мистецтво, а з іншого – створює підробку війни в місцях, небайдужих для західної аудиторії.
Завдяки цій взаємодії обидві роботи виходять за межі самоочевидного місцевого наративу та стають дослідженням актів фізичного насилля на більш фундаментальному рівні, а саме в його зв'язку з характерним для Заходу ескапізмом.
У цій кімнаті ми бачимо прямокутні шматки асфальту зі слідами вибухів, вирізані з дорожнього полотна. Вони виставляються як великоформатні абстрактні картини, а разом складають створену цього року роботу Data Extraction (Вилучення даних).
Кадирова почала працювати над нею ще у 2011 році. Тоді мисткиня вирізала фрагмент покриття розбитої дороги та перетворила його на портрет української держави. На цьому портреті Україна поставала простором корупції та місцем, політичну реальність якого написано на дорогах. У новій версії Data Extraction використано той самий підхід, але цього разу шматки асфальту є портретами війни.
Це дуже важлива робота. Художниця вириває свій матеріал зі звичного оточення, перевертає його на бік, надає йому вигляду абстрактного зображення, змінюючи при цьому його контекст, але зберігаючи зміст. Це дозволяє роботі вийти за рамки місцевого наративу, стати дослідженням війни як явища замість розповідати про саме цю війну
Кадирова часто вдається до такої зміни контексту матеріалу без втрати його змісту. Цей самий підхід помітний і в інсталяціях Безпечна війна та За парканом, і в роботах, виконаних із кахлів, і в багатьох інших творах художниці.
Жанна Кадирова
Будинок культури, 2023
Артефакт, люстра, каміння, грунт
Фінальна частина експозиції цілком могла б бути її початком. Роботи, включені до неї, присвячені переживанню ситуації, з якою Кадирова зіткнулася в перші дні повномасштабного вторгнення, усвідомивши, що тепер не вбачає жодної цінності в мистецтві. Вона знайшла прихисток у карпатському селі Березові, де переробила маленький будиночок на свою студію, а потім – на своєрідний місцевий палац культури. В ньому мисткиня провела два кінопокази і три виставки, до яких увійшли як її власні роботи, так і твори місцевих жителів.
Пізніше з цього досвіду народилась ідея нового пам'ятника, створеного зі знайденої в Херсонській області конструкції, зрешеченої кулями під час бойових дій. Всередину цього об'єкта авторка поставила вишукану люстру із палацу культури в Бериславі, південноукраїнському місті, що було окуповане російськими військами майже до кінця 2022 року. Ця робота – нагадування про те, що просто зараз Росія цілеспрямовано знищує український культурний спадок.
Водночас це твір про надію та стійкість. Він відкриває серію, що з'явилася на світ завдяки досвіду, який мисткиня отримала, живучи та працюючи в Карпатах.
Жанна Кадирова
Із серії Тривога, 2022
Ручна вишивка невідомих українських автор_ок, вишитий текст
Жанна КадироваПаляниця, 2022Знайдені річкові камені, стіл, скатертина
Центральне місце в цій серії посідає проєкт Паляниця, що розпочався у 2022 році та триває досі. В його рамках Кадирова створює унікальні об'єкти – буханці хліба, зроблені з річкового каміння, що мисткиня збирала поряд із селом, в якому жила. Вона продає їх колекціонерам з усього світу, в такий спосіб привертаючи увагу до України і, що ще важливіше, збираючи гроші на підтримку цілої низки важливих ініціатив, перш за все на допомогу ЗСУ.
Проєкт Паляниця та життя в карпатському селі допомогли Кадировій знайти власне місце в контексті великої війни. Тепер своїм мистецтвом вона розповідає світові про Україну та наближає перемогу.
Жанна Кадирова
Знаки, 2010–2011
Дорожні знаки
Виставка Жанни Кадирової «Траєкторії польотів» виникла в співпраці з Kunstverein Hannover (Німеччина), де на початку цього року була показана перша ретроспектива Кадирової «Хліб насущний».
Куратор виставки — Бйорн Гельдхоф, артдиректор PinchukArtCentre.
Виставка працюватиме з 30 червня 2023 року по 7 січня 2024 року.Вхід вільний.
Фото на сторінці доступні для використання у ЗМІ.При використанні фото, будь ласка, вказуйте наступну інформацію:Фотографії надані PinchukArtCentre © 2023. Фотограф: Сергій Іллін.