UA

І знову демократія?

23 червня 2018 - 6 січня 2019

PinchukArtCentre представляє проект «І знову демократія?» – масштабну групову виставку за участі Франсіса Аліса, групи Аллора та Кальсаділья, Олафура Еліассона, Мауріціо Кателана, Зо Леонард, Гошки Мацуги, Такаші Муракамі, Сондри Перрі, Паскаля Мартіна Таю, Люка Тюйманса, Рейчел Уайтред та Деміена Хьорста.

«Я хочу президента-лесбі» – це фраза, якою відкривається експозиція і одночасно початок вірша «Я хочу президента» Зо Леонард 1992 року. Не зважаючи на те, що він був написаний два десятки років тому поеткою-активісткою феміністичного руху з США, він не втратив своєї актуальності ані для США, ані для України.

Вірш спонукає до роздумів про нещодавні вибори в різних країнах світу, що змістили баланси впливу, і підводить безпосередньо до майбутніх виборів президента України, які відбудуться 31 березня 2019 року, а також виборів до Верховної ради України 27 жовтня 2019 року. Це провокування одночасно теперішнього, майбутнього і минулого.

Виставка «І знову демократія?» відштовхується від подвійного запитання: «Чи ми маємо переосмислити демократію? Як скорегувати чи адаптувати цю систему, аби вона вижила перед викликами, що стоять перед нею сьогодні?» або «Чи нам потрібна нова модель? Чи програє демократія? Чи втратила свою життєздатність модель представницької влади і чи не справляється вона зі своїми завданнями?» Виставка не пропонує прямолінійного погляду на всі ці питання, а радше пропонує комплексні рамки з думок, ризиків та мрій, що визначають чи загрожують вони демократичним устроям, якими ми їх знаємо сьогодні.

Експозиція першого поверху задає історичну і концептуальну канву виставки. Роботи Люка Тюйманса, Зо Леонард, групи Аллора та Кальсаділья та Рейчел Уайтред пропонують вдатись до роздумів про модель представницької демократії: про її пробіли та недоліки, але також про її здатність давати надію та надихати на дух братерства. Цьому протиставлені три малюнки Гошки Мацуги, виконані роботом (всі створені у 2018 році). Це іронічна робота, що натякає на скінченність домінування людини й інтерпретує історію чи передбачає майбутнє на користь можливої появи штучного інтелекту.

Протягом всієї виставки постійно з'являються нагадування про один з найголовніших викликів, що постають сьогодні перед демократіями: «Як захистити демократію у вигляді відкритого суспільства?». Особливо прямолінійно про це питання йдеться у роботі Франсіса Аліса «Не переходь міст, перш ніж дійдеш до річки» 2008 року. Сьогоднішні рішення політиків про закриття кордонів, розлучення дітей з їх сім'ями під час спроб імміграції чи заборона людям на плавучих засобах пристати до берега загрожують фундаментальному принципу відкритості наших суспільств, а значить, і самій демократії.

Це зачіпає фундаментальний принцип демократії, що полягає у захисті меншин та забезпеченні їх свобод. Це історичне протистояння, представлене у роботах Мартіна Тейу, який дивиться на це з африканської точки зору, а також у роботі Сондри Перрі, в якій йдеться про боротьбу за права афроамериканців у США.

З багатьма з цих ризиків та викликів боротись ще важче у світі, де привабливими і успішними видаються популістські підходи та авторитарні моделі управління. Ця думка прослідковується у новій картині Такаші Муракамі та в роботах Мауріціо Кателана.

Проте скрізь і завжди мистецтво залишається однією з багатьох форм, які дають можливість чинити опір. Мистецтво систематично займає позицію меншини і провокує статус-кво. Як у роботі «Непорушна річка» (2016) Олафура Еліассона, де провокація одночасно спрямована на саму себе, створюючи поліфонію форм, і на стандарти, за якими суспільство і його окремі представники формують судження про власний спосіб життя, своє майбутнє та оточення.

Сучасне мистецтво, подібно до добре функціонуючої демократії, створює «відчуття можливостей». Напередодні президентських виборів в Україні саме це відчуття можливостей ми повинні плекати. Цитуючи уривок з вірша художниці Зо Леонард: «… Я хочу президента, що не буде меншим з двох зол…»

Куратор – Бйорн Гельдхоф, арт-директор PinchukArtCentre.

Цитата Луманна / «Мистецтво демократії», Паскаль Гієлен, стор. 7.

Зо Леонард
Я хочу президента, 1992

Машинопис на папері

Люк Тюйманс
Репарації, 1989

Олійні фарби, полотно, картон

Illustration
Illustration
Illustration

Аллора та Кальсаділья
Стій, збирайся, готуйся, 2008


Illustration
Illustration
Illustration
Illustration
Illustration
Illustration

Гошка Мацуга
Леді Гамільтон із Трампом, Путіним, Каддафі та Берлусконі, 2017
Мегафон, 2017
Кінець людини, 2017

Кулькова ручка, папір

Illustration
Illustration
Illustration

Люк Тюйманс
Болото, 2017

Олійні фарби, полотно

Illustration
Illustration

Рейчел Уайтред
Без назви, 2010

Гіпсова суміш

Illustration

Франсіс Аліс
Не переходь міст, перш ніж дійдеш до річки, 2008


Illustration
Illustration
Illustration

Такаші Муракамі
Лев на престолі в моєму серці, 2018

Позолота, акрил, алюмінієва основа, 3000 x 6000 x 50.8мм.
(c)Takashi Murakami/Kaikai Kiki Co., Ltd. All Rights Reserved.

Illustration
Illustration

Паскаль Мартін ТаюПальці, 2018

Фотопринт на папері

Illustration
Illustration
Illustration
Illustration

Паскаль Мартін Таю
Ковадло демократії, 2018

Ковадло, гравірування

Illustration
Illustration
Illustration

Паскаль Мартін Таю
Sisyphus Fabrik, 2018

Бронза

Illustration
Illustration
Illustration

Олафур Еліассон
Непорушна річка, 2016


Illustration
Illustration

Деміен Хьорст
Св. Варфоломій, витончений біль, 2006

Бронза

Illustration
Illustration

Мауріціо Кателан
Аве Марія, 2007

Поліуретан, метал

Illustration
Illustration
Illustration

Люк Тюйманс
Діагностика VI, 1992

Олійні фарби, полотно

Illustration
Illustration

Гошка Мацуга
Самоспалення (Алжир), 2017

Кулькова ручка, папір

Illustration
Illustration

Сондра Перрі
Наближається тайфун


Illustration
Illustration

Фото на сторінці доступні для використання у ЗМІ.При використанні фото, будь ласка, вказуйте наступну інформацію.Фотографії надані PinchukArtCentre © 2018. Фотограф: Максим Білоусов.