Ашфіка Рахман стала володаркою головної премії Future Generation Art Prize 2024

Ашфіка Рахман (35, Бангладеш) стала переможницею Future Generation Art Prize 2024, міжнародної премії для художниць і художників віком до 35 років, заснованої Фондом Віктора Пінчука в 2009 році.
Міжнародне журі оголосило володарку головної премії під час церемонії нагородження 29 жовтня у Києві. Ашфіка Рахман отримала премію в розмірі $100 000, з них $60 000 як грошову винагороду та $40 000 інвестиції в художню практику для підтримання створення нових робіт.
Спеціальні премії на загальну суму $20 000 отримали: Бехбаатар Енхтур (29, Монголія), Діна Мімі (29, Палестина), Тара Абдулла Могаммед Шаріф (27, Ірак), Гіра Набі (36, Пакистан), Іпех Нур (30, Індонезія), Чжан Сю Джан (35, Тайвань).
Переможці Премії були обрані міжнародним журі, до складу якого увійшли: Сесилія Алемані, кураторка 59-ї Венеційської бієнале «Молоко мрій» 2022 року; Бйорн Гельдхоф, артдиректор PinchukArtCentre; Діане Ліма, незалежна кураторка, письменниця та ключовий голос антирасистського фемінізму в бразильському сучасному мистецтві; Бонавентура Со Бедженг Ндікунг, директор і головний куратор у Будинку культур світу (HKW) в Берліні; Алісія Нок, кураторка, керівниця Департаменту сучасного мистецтва і досліджень у Центрі Жоржа Помпіду; Саймон Ньямі, незалежний куратор, лектор, арткритик і письменник та Хоу Ханьру, арткритик і куратор, що працює в Парижі та Римі, колишній артдиректор MAXXI — Національного музею мистецтва 21 століття в Римі.
Коментуючи вручення головної премії Future Generation Art Prize 2024, журі відзначило сміливу роботу Ашфіки Рахман, яка оприявнює і підкреслює історії, що історично замовчувалися не лише в Бангладеш та Індії (звідки Рахман їх черпає), але й в усьому світі. «Представлений проєкт Рахман перегукується з історією поділу Індійського субконтиненту, а також із соціально-політичними, релігійними та гендерними наслідками в сучасності. Це робить роботу свідченням колективної травми, яка і поділяється, і долається через піднесену, але водночас скромну і крихку естетику роботи. Взявши матеріали з територій, нескінченно ділених різними геополітичними силами, Рахман плете колективну сутність, що розгортається вздовж річки, яка з’єднує фрагментовані землі і тіла. Вишивка, яка пливе між землею та небом, пов’язує людський стан і прагнення до гендерної справедливості з міфологією і духовністю. Рахман уособлює майбутнє покоління художників, яке дійсно віддане ідеалам розбудови та відновлення громади».
Ашфіка Рахман подякувала команді та зауважила важливість премії Future Generation Art Prize для сьогодення: «Ця нагорода відчувається особливо значущою, а надто з огляду на політичний клімат у світі, в якому живемо. Future Generation Art Prize надає унікальну платформу, де голоси художниць і художників можуть звучати відверто, це дозволяє нам бути і виразними, і залученими політично. Це простір, в якому можуть вільно висловитись люди з цілого світу.
Я дуже вдячна за цю можливість і хочу подякувати всім, хто підтримував мене протягом мого творчого шляху. Ця премія — не просто визнання сьогодення — в неї стале значення. Я віддаю належне відвазі організаторів, які, попри численні виклики, успішно створили відкриту платформу для вираження. Future Generation Art Prize слугує видатним прикладом для майбутнього сучасного мистецтва. Я також хочу підкреслити, що моя виставка — результат колективна праця, уможливлений спільнотою, з якою я працюю, кураторкам і зусиллями всієї команди».
Тара Абдулла Могаммед Шаріф отримала спеціальну премією, її нагородження журі прокоментувало так: «Сміливим, безстрашним жестом у публічному просторі Тара Абдулла Мохаммед Шаріф безпосередньо взаємодіє з війною в Україні, поєднуючи її з власним досвідом курдської жінки з Іраку. Створюючи інсталяцію, в якій жінок, які постраждали від війни, заохочують зібратися разом і залишити свій слід, вона розмірковує про суперечності між насильством і зціленням. Її робота ширше говорить про роль жінок у спротиві в різних географічних регіонах та в різні часи».
Коментуючи нагородження Гіри Набі, журі зазначило: «Інсталяція Гіри Набі, що складається з плину тканин, відеопроекцій та звукового супроводу, є важливим внеском у мистецькі практики, які звертаються до деколоніальної екології. Інсталяція використовує фрагментацію як методологію — що візуальну, то й звукову — запрошуючи нас замислитися над численними тріщинами та уламками, які з’являються внаслідок постійного руйнування довкілля. Ця робота поетично нагадує нам, що багато конфліктів, які ми переживаємо сьогодні, пов’язані з екстрактивістськими практиками щодо нашого довкілля».
Коментуючи нагородження Іпех Нур, журі зазначило: «У формі метафори Іпех Нур реконструює той внутрішній простір, який ми завжди носимо з собою. Простір, зібраний зі спогадів, міфів, досвіду та роздумів про те, що нас оточує. Її роботи створюють безпечний простір для особистої генеалогії історій та міфів, вплетених в її місцеве середовище, яке вона увиразнює в імерсивній інсталяції. Занурюючи відвідувача у казкове середовище, вона малює в ньому цілий світ».
Коментуючи нагородження Чжан Сю Джана, журі зазначило: «Чжан Сю Джану вдається перетворити родинну спадщину на радикально сучасне висловлювання, поєднуючи традиційне виробництво паперу з цифровою мовою. Він створює напрочуд підбадьорливі та приємні нові світи, в яких яскраво і грайливо взаємодіють долі людей та тварин, суспільство та природа, матеріальність і духовність. Зрештою, традиції уявних практик і культурних прагнень трансформуються в нову утопію злучених смерті, надії та радості».
Коментуючи нагородження Діни Мімі, журі зазначило: «Вплив роботи Діни Мімі відчутний через непряме коментування політичної напруженості в сучасній Палестині. Завдяки простому, але привабливому показу та вдалому монтажу, її відео звертається до теми апартеїду на транснаціональному та надісторичному рівнях. Її підхід не лише поетично передає історичну травму, але й досліджує тіло як простір непрозорості та зникнення. Злиттям особистого і політичного, потужним оприявленням слова і зображення, використанням південноафриканської мови кхоса як обраної мови, Мімі відкриває шлях для культурного перекладу в царині рухомого зображення».
Коментуючи нагородження Бехбаатара Енхтура, журі зазначило: «Бехбаатар Енхтур уявляє фантастичний світ через скульптури з міді та бджолиного воску, створюючи імерсивну інсталяцію, яка ефективно передає нову міфологію, засновану на монгольських усних оповідях. Його дивовижна інсталяція запрошує нас до футуристичної прогулянки, використовуючи підручні матеріали, щоб зруйнувати усталені естетичні ієрархії. Минуле, теперішнє і майбутнє іронічно зливаються воєдино, утворюючи новий поетичний ландшафт».
У своїй вступній промові, Бйорн Гельдхоф, артдиректор PinchukArtCentre, зауважив: «Члени журі були неймовірно зворушені роботами номінанток і номінантів на здобуття цьогорічної Премії Future Generation Art Prize, що відзначає п’ятнадцяту річницю нашої діяльності. Чимало хто з художниць і художників не зміг приєднатись до нас для святкування у Києві, як це відбувалось попередніми роками, але зусилля, докладені командою, щоби донести ці важливі твори до місцевої авдиторії, справді надихають. Я хочу подякувати усім художницям і художникам, які стали лауреатами цьогорічної Премії, за їхню відданість Премії та роботи, які вони представили. Для нас Future Generation Art Prize — не лише про переможців, а й про колектив мисткинь та мистців, яких ми збираємо тут, в Україні. Показувати їхні роботи тут, долучати до нашої історії, нашої сім'ї — вкрай важливо».
Виставка 21 номінантки та номінанта 7-ї Премії Future Generation Art Prize триватиме у PinchukArtCentre до 19 січня 2025 року. До короткого списку увійшли художниці та художники з п’яти континентів, відібрані з-понад 12 000 заявок із майже 200 країн світу. Заснована Фондом Віктора Пінчука в 2009 році, Future Generation Art Prize — це міжнародна премія в галузі сучасного мистецтва, метою якої є відкриття нових імен в світі мистецтва та надання довгострокової підтримки майбутньому поколінню художників.
На виставці у PinchukArtCentre представлено як нові, так і нещодавні проєкти художни_ць. Широка географія походження учасни_ць, серед яких мист_кині з України та інших країн, проявляється в різноманітності їхніх художніх підходів. Виставка об’єднує ці унікальні культурні перспективи та практики для залучення до обговорення нагальних питань сьогодення.
Учасни_ці виставки: Сінзо Аанза (33, Конго), Джуліан Абрахам «Тогар» (36, Індонезія), Андрюс Арутюнян (32, Литва), Салім Байрі (31, Марокко), Кастіель Віторіно Бразилейро (27, Бразилія), Цзіян Ву (33, Китай), Вероніка Гапченко (28, Україна), Нолан Освальд Денніс (35, Південна Африка), Ясмін Ель Меліджі (32, Єгипет), Бехбаатар Енхтур (29, Монголія), Дана Кавеліна (28, Україна), Марі-Клер Мессума Манланбіен (33, Франція), Діна Мімі (29, Палестина), Тара Абдуллах Мохаммад Шаріф (27, Ірак), Сандра Муджінга (34, Норвегія), Гіра Набі (36, Пакистан), Іпех Нур (30, Індонезія), Ашфіка Рахман (35, Бангладеш), Булебезве Сівані (36, Південна Африка), Чжан Сюй Жан (35, Тайвань) та Джулія Ченці (35, Італія).
Кураторки: Інга Лаце, Олександра Погребняк, Дар’я Шевцова.
Премія Future Generation Art Prize — вагомий внесок в участь молодих мисткинь та митців у динамічному культурному розвитку суспільств, що проходять через глобальні зміни. Премія сприяла художньому розвитку та створенню нових робіт більше ніж 120 художниць і художників для виставок у PinchukArtCentre в Києві та на Венеціанській бієнале.
Future Generation Art Prize широко зарекомендувала себе як платформа для старту розвитку нових талантів. Так, володаркою головної премії в 2012 році стала Лінетт Ядом-Боак’є, яка згодом була номінована на Премію Тернера та провела успішну персональну виставку в Serpentine Gallery у Лондоні. Переможниця першого конкурсу Премії, Синтія Марселле, представляла національний павільйон Бразилії під час 57-ї Венеціанської бієнале у 2017 році. До числа володарів Головної премії також входить Дінео Сеше Бопапе, яка перемогла в конкурсі 2017 року та представляла ПАР на 58-й Міжнародній виставці мистецтв у Венеції в 2019 році. З повним списком лауреатів премії минулих років можна ознайомитися https://futuregenerationartprize.org/en/history.
Фото за посиланням доступні для використання. Використовуючи фото, будь ласка, вказуйте наступну інформацію:Фото: Ela Bialkowska, OKNO Studio для PinchukArtCentre/Future Generation Art Prize 2024 або Фотографії надані PinchukArtCentre © 2024. Фотограф: Олександр Пілюгін.
Виставка працює до 19 січня 2025 року в PinchukArtCentre, Київ, Україна. Графік роботи: з середи по неділю, з 12:00 до 21:00. Вхід вільний.

30.10.2024