9 лютого 2020 - 3 січня 2021
АнтiГонна
АнтіГонна народилася у 1986 р. у Вінниці. Живе та працює в Києві, Одесі та Варшаві. Використовує медіа перформансу, відео та віртуальної реальності. Навчалась на факультеті живопису Одеського художнього училища ім.М.Б.Грекова. З 2016 р. розпочинає разом з оператором Андрієм Бойко проект «Безкінечна історія хвороби. Київські порно-жахи (частина 1). СБІЙКА» та треш-порно серіал «АндрійАндреєва». З 2016 р. бере участь у виставах Театру провокаційної моди «Орхідея» Михайла Коптєва. Учасниця таких квір фестивалів та виставкових проектів як: «4th International Horror Festival. Mostra Espantomania» Сан-Пауло, Бразилія (2019), «Audience Awards» Нью-Йорк, США, (2019); «RabarBar Queer Festival», Краків, Варшава, Вроцлав, Познань, Польща (2019); «POMADA. Eden 8» Варшава, Польща (2018), «12th Internationale Berlin Porn Festival» Берлін, Німеччина (2017), «Неслухняні тіла» Кмитівський музей образотворчого мистецтва ім. Буханчука, Кмитів, Україна (2019).
Безкінечна історія хвороби. Київські порно-жахи, частина перша. СБІЙКА
Катя Бучацька
Катя Бучацька народилася у 1987 р. в Києві, де живе і працює. У своїх проектах художниця досліджує тему позачасовості, трансформацію та перевтілення об'єкту. Працює з інсталяцією, скульптурою, фотографією, живописом. Навчалась у Київському поліграфічному інституті, в École Nationale Supérieure d'Art de Dijon, у 2015 закінчила Національну академію мистецтв та архітектури у Києві. Учасниця ініціативної групи по збереженню спадку Параски Плитки-Горицвіт. Входить до складу групи «Монтаж». Серед обраних проектів: «Фотографії з минулого року», Мала Галерея Мистецького Арсеналу, Київ (2019), «Будь обережним із цією сокирою, Юджине», мистецький простір AКT, Киів (2019), «Ма́ра» сумісно з Віталієм Коханом, Port Creative Hub, Київ (2017), «SpaceS, SpaceS Contemporary Art Exhibition», Galerie La Cave, Женева (2017), «Листівки з Майдану», Люблін, Варшава (2014).
Катя Бучацька. Рекорд болю. 2020
Ксенія Гнилицька
Ксенія Гнилицька народилася у 1984 р. в Києві, де живе і працює. У своїй практиці звертається до живопису, графіки, кераміки, а також відео. Навчалась в Національній академії образотворчого мистецтва і архітектури на факультеті живопису. Співзасовниця і учасниця груп Р.Е.П. і «Худрада». Учасниця групових та персональних виставок, серед обраних проектів: «Stratigraphy», Vozdvizhenka 32, Київ (2016), «Ступінь залежності», Awangarda, Вроцлав, Польща (2016), «Lest The Two Seas Meet», Muzeum Sztuki Nowoczesnej w Warszawie, Варшава (2015), «Кольоротест», Мала галерея Мистецького Арсеналу, Київ (2013), Gyumri Biennial (у складі групи Р.Е.П.) Гюмрі, Вірменія (2008).
Ксенія Гнилицька. Сон П'єра Мічелі, або Пам'ятник перемоги сапротрофів. 2019–2020
Юлі Голуб
Юлі Голуб народилась в 1990 р. в Харкові. В даний час живе і працює в Окленді, США. Використовує такі медіа як відео, інсталяція, 3D-анімація та колаж. Випускниця школи фотографії та мультимедіа ім. Родченка (Москва) майстерні Сергія Браткова, магістрантка Національного університету ім. Каразіна. Учасниця міжнародних виставок і бієнале, серед яких: «Memories from the Future. Incredible adventures of the bearded women. Behind the scene», xpon-art gallery, Гамбург, Німеччина (2019), «PinchukArtCentre Prize 2018», Київ, «Я не робот», Електромузей, Москва (2018), «Versus», PinchukArtCentre, Київ (2017), «Фестиваль молодого українського мистецтва», Мистецький Арсенал, Київ (2017), «Trans-people. State of insecurity», ЄрміловЦентр, Харків, Україна (2016).
Юлі Голуб. Дивись, у неї борода! 2019–2020
Павло Гражданський
Гражданський Павло народився в 1991 р. в Харкові. Живе і працює в Харкові і Санкт-Петербурзі. Навчався в «Школе Вовлеченного Искусства Что Делать» в Санкт-Петербурзі (2016). Засновник і редактор довгострокового мистецького проекту "Травмпункт", який вивчає російсько-українські реалії на основі добровільного документального письма та аналізу масивів даних (2017). Співзасновник простору мистецьких практик Кропоткіна 11 (2018). Серед обраних персональних і групових проектів: «Укриття», бомбосховище району Sörnäinen, Гельсінки (2018), «Все як у води», галерея Detenpyla, Львів, Україна (2018), «Це вже переходить усі межі», ПК Рози, Санкт-Петрбург, Росія (2018), «Забирайся поки здоровий», сквот «Автономія», Харків, Україна (2017).
Павло Гражданський. Понівечено. 2020
Олександра Кадзевич
Олександра Кадзевич народилася в 1992 р. в місті Одеса, де живе та працює. Працює на перетині живопису, колажу та скульптури. У 2013 році закінчила художнє училище ім. М. Б. Грекова (відділення живопису). У 2017р. отримала грант на навчання в Kyiv academy of media arts на курсі Лесі Хоменко. На початку своєї художньої практики працювала в традиційній техніці живопису. З 2016р. відійшла від академізму і почала дослідження можливостей живопису. У 2018 р. заснувала в своїй майстерні artist-run space «Noch». Учасниця четвертої програми художніх резиденцій SWAP: UK/Ukraine 2019. Учасниця таких проектів: «Тут живуть інші люди», The Naked Room, Київ (2019), «Пара зайвих кроків у той бік», Артсвіт, Дніпро, Україна (2019), Спецпроект 5-ої Одеської бієнале сучасного мистецтва "Заміські практики: сезонна близькість", Одеса, Україна (2017).
Оксана Казьміна
Оксана Казьміна народилася у 1984 р. у смт. Яковлєво, Росія. Живе та працює в Києві. У своїй роботі звертається до медіа перформансу, інсталяції та відео. Навчалась у ЛНК ім.І.Франка на факультеті журналістики та КНУТКТ ім. І.Карпенка-Карого на факультеті режисури. Режисерка кіно та художниця, працює із позицій інтерсекційного фемінізму та постгуманізму, досліджує існуючі структури влади і те, як/які тілесні практики можуть їх підважувати. Є співзасновницею художнього колективу ОKCAHAS та проекту «Практики Тіла». У 2019 отримала приз за найкращий короткометражний фільм (Дівчинка, хлопчик та секрет) на Одеському Міжнародному Кінофестивалі. Викладала режисуру кіно в Університеті Веслеян, США. Учасниця багатьох національних та міжнародних проектів: проект Миколи Рідного «Озброєні та Небезпечні», Спецпроект 5-ої Одеської бієнале сучасного мистецтва "Заміські практики: сезонна близькість", Одеса, Україна (2017), Бієнале сучасного мистецтва «Київська Школа», Київ/Відень (2015), Таланти Берлінале в рамках Берлінського МКФ, Берлін (2014).
Робота Оксани Казьміної торкається теми повсякденності насильства. Дія відеороботи розгортається у секонд-хенді — місці перерозподілу речей. Обираючи одяг, героїні відео говорять між собою. Їхні розмови складаються із переказів снів, уривків дитячого фольклору, постів із соціальних мереж та чатів, цитат із книжок та ін. Через проговорювання реальних та вигаданих історій про ідентичність, мораль та тілесне героїні оприявнюють повсякденність насильства, яке кожна з них пережила чи продовжує переживати.
Ніколай Карабінович
Ніколай Карабінович народився у 1988 році в Одесі. Живе і працює в Генті (Бельгія) та Києві.У своїй практиці застосовує такі медіа як відео, звук, текст, інсталяція та перформанс. Закінчив Одеський національний університет імені І.І. Мечникова, кафедру філософії. З 2019 року навчається у Higher Institute for Fine Arts в Генті. У 2017 році був асистентом куратора 5-ї Одеської бієнале. Лауреат Першої Спеціальної премії PinchukArtCentre Prize 2018.
Брав участь у багатьох національних і міжнародних проектах: «Від моря до моря», Hit Gallery, Братислава (2019), «Весна (літо, осінь, зима) націй» BWA, Тарнув, Польща (2019) «Ain't nobody's business», PinchukArtСentre, Київ, (2018), «Доля людська», Єврейський музей і центр толерантності, Москва (2018), «PinchukArtCentre Prize 2015», Київ.
Ніколай Карабінович. Якнайдалі. 2020
Антон Карюк
Антон Карюк народився в 1988 р. у Дніпрі. Живе та працює у Києві та Вільнюсі. У своїй практиці використовує живопис, відео, інсталяцію та перфоманс. Вивчав архітектуру в Придніпровській Державній Академії Будівництва та Архітектури. Серед обраних персональних та групових проектів: «Pre_education», Дрезден, Німеччина (2019), «Identifying», Leoparden, Уппсала, Швеція (2019), «Sünden unter freiem Himmel- Deutsche Ausgabe», Rasch, Кассель, Німеччина (2019), «Заборонена сім'я», Kedi, Ізмір, Туреччина (2017), «Пороки просто неба», фестиваль сучасного мистецтва Porto Franko, арт-група «Степ», Івано-Франківськ, Україна (2017).
Антон Карюк. Цінність. 2020
Ірина Кудря
Ірина Кудря народилась в 1986 р. в Києві, де живе та працює. У своїй практиці звертається до медіа відео та інсталяції. Закінчила Державну академію статистики, обліку та аудиту. У 2014-2015 рр. навчалась на курсі сучасного мистецтва Школи візуальних комунікацій (Київ, авторки курсу Катерина Бадянова та Лада Наконечна). У 2017 – випускниця «Школы Вовлеченного Искусства Что Делать», Санкт-Петербург, Росія. Учасниця «Колективу конкретных дат» (ККД) з моменту створення Колективу у 2014 до його розпуску у 2017 році. У 2014 - 2017 відвідала серію воркшопів перформативних практик Tanzlaboratorium research group. Була учасницею багатьох виставкових та дослідницьких проектів: «How to be cool», PinchukArtCentre (2019);«Прядка, шабля і олень», Краєзнавчий музей, Станиця Луганська, Україна (2018); «Работай Больше! Отдыхай Больше!», Мінськ (2017).
Ірина Кудря. Інтерв'ю. 2020
Ларіон Лозовий
Ларіон Лозовий народився в 1987 р., живе та працює в Києві. Художник та незалежний дослідник, сферами його зацікавлення є економічна історія Центрально-Східної Європи та ідеології креативності. Отримав художню освіту на Курсі сучасного мистецтва при Школі візуальних комунікацій (Київ), Кураторській школі фонду V-A-C (Москва) та WHW Akademija (Загреб). Автор критичних та мистецтвознавчих текстів, опублікованих у виданнях Korydor, Prostory та Krytyka Polityczna. Був номінований на «PinchukArtCentre Prize 2018» та «Visible Award». Серед останніх проектів: «Sleeping off a Century of Hope», Viafarini, Мілан, Італія (2019), «Open Studio/Open Nova», Studio Maljković, Загреб (2019), «MIDTERM», Galerija Nova, Загреб (2019), «Living Monuments», Neurotitan / HausSchwarzenberg, Берлін (2018).
Ларіон Лозовий. Об'єднане товариство вільних співтворців. 2020
Тимофій Максименко
Тимофій Максименко народився в 1995 р. у Києві, живе та працює в Києві та Лондоні. Закінчив Краківську академію образотворчих мистецтв імені Яна Матейка в Польщі. Також навчався в University of Wolverhampton у Великій Британії та Polytechnic University of Valencia в Іспанії. Звертається до таких медіа як звук, відео, перфоманс. Тимофій брав участь в London Art Night (2018), Burning Man (2019), «US2», галерея Filet, Лондон (2019), «The Sound Labyrinth», Art Gallery of Contemporary Art Bunker, Краків, Польща (2018).