Ain't nobody's business

Фабіана Фалейрос

Бразильська художниця, поетка та музикантка, що живе між Сан-Паулу і Ріо-де-Жанейро. Під псевдонімом «Lady Incentive» Фабіана записала альбом «Lady Incentive: Нові способи займатися любов'ю та робити компакт-диски» на Mobile Radio BSP під час 30-го Бієнале Сан-Паулу (2012). Її дослідження зосереджуються на голосі та гендерній продуктивності через музику, перформанс та текст.

Інтерактивна інсталяція Mastur Bar запрошує в камерний простір, де зібрано колекції предметів, пов'язаних з темою сексуальної та ментальної розкутості. Назва бару навіяна португальським дієсловом masturbar «мастурбувати», а також піснею I Feel Love Донни Саммер. Художниця протиставляє прийняття своєї сексуальності і практики мастурбації фаллоцентрічному патріархальному устрою, застосовуючи м'яку силу в боротьбі за індивідуальну емансипацію.

Mastur Bar, 2015 — триває

змішана техніка: текстиль, меблі, об'єкти, неон, телевізори, штори
Створено за підтримки PinchukArtCentre

Микола Карабінович

Живе і працює у Генті та Києві. У 2011 році закінчив філософський факультет Одеського національного університету імені І.І.Мечникова. У своїй творчості він працює з відео, текстом, звуком і перформативними практиками для дослідження категорій місця і часу. Карабінович фокусує свій інтерес на «мінливих ідентичностях» постсоціалістичних країн Східної Європи, зосереджуючись на сутичках між нещодавніми націоналістичними рухами та протиріччями в історичних наративах. Іншим важливим аспектом його практики є робота з музичним архівом як загальнодоступним ресурсом для вивчення змін у сучасному політичному, історичному та соціальному контексті. З 2018 року навчається у Вищому інституті мистецтв (HISK) у Генті, Бельгія.

Мінімалістична скульптура Миколи Карабіновича, зібрана з стріляних гільз, розповідає про об'єднання ЛГБТ + і про-мілітаристського дискурсів в сучасних українських реаліях. В основі роботи лежить трагічна історія одеського активіста і власника гей-клубу «Тема» Олександра Лисоконя, який з початком військових дій на сході України вирушив добровольцем на фронт і не повернувся. Зі смертю Лисоконя припинилося і існування клубу, який був важливим місцем сексуальної соціалізації в провінційному місті.

Не ворухнеться мертве плесо, 2019

знайдені гільзи, зварювання, акрилові фарби, листівка
Створено за підтримки PinchukArtCentre

Ігнас Крунглевічус

Художник і композитор. Його мистецькі інтереси полягають у дослідженні феномену влади, політичних та екзистених факторах глобального технологічного розвитку. Крунглевічус закінчив магістратуру Норвезької музичної академії в Осло. Він брав участь у 12-ій бієнале у Гавані, Північному павільйоні на 14-й архітектурній бієнале у Венеції, 19-ій бієнале у Сіднеї, Норвезькій бієнале скульптури, фестивалі сучасної музики Ultima в Осло та багатьх інших міжнародних форумах сучасного мистецтва.

Аудіо-візуальна інсталяція литовського художника ДОПИТ, де гіпнотичний біт втягує глядача в споглядання напруженої мовної сцени: слідчий атакує запитаннями жінку, яку підозрюють у вбивстві чоловіка. Холоднокровні відточені репліки слідчого розкривають механіку мови влади, проблематизуючи силу мови як інструменту придушення волі.

ДОПИТ, 2009

двоканальне відео зі звуком, 13'
Надано художником

Ангеліна Меренкова

Російська художниця, що мешкає у Франції, де здобуває художню освіту. Працює у різних медіа, зокрема з живописом, вишивкою на тканині, фотографії та ін. Закінчила МГТУ ім. Баумана (спеціальність - системи управління літальними апаратами). Навчалася в ММСИ (2011-2012) і в Інституті База (2012-2014). Переможець в номінації «Дослідження» Brewhouse Art Prize з проектом «Середньоазійські Мазарі». Учасник арт-резиденцій «A postcard from a city», Гданськ, 2016 року; «Можна, можливо. Швидше можна, що не можна. Швидше можна чим можна. Не можна», Варильний цех (Митищі), 2015.

У своїй новій роботі із серії "Sex & Empire" Меренкова створює суперечливий образ в естетиці соціалістичного прапора, поєднуючи п'ятикутну зірку і провокативний мастурбаційний жест. Таким чином, художниця протиставляє політичний проект і сексуальний експеримент, виявляючи точки дотику таких явищ.

Із серії «Вишивки: Секс та Імперія»

вишита тканина
Надано художницею

Сергій Шабохін

Художник, куратор, активіст, засновник і головний редактор порталу про сучасне білоруське мистецтві ArtAktivist.org, співзасновник і головний редактор дослідницької платформи білоруського сучасного мистецтва Kalektar.org. Шабохін працює з темами мистецтва в публічному просторі, критики системи культури та історії мистецтва, ролі сучасного музею і архівів, розтину невидимою історії, категоріями страху і соціального тіла в білоруському суспільстві.

У роботі ми стикаємося з реаліями голосу меншості в громадському просторі. Робота побудована на документуванні записів на швах між плитками кахлю в громадських туалетах Мінська, які є єдиним місцем комунікації для гей-спільноти. Комунальні служби старанно стирають такі записи, але простір між плиткою не піддається швидкому очищенню. Робота є відбитком реального громадського простору: стерилізованого, агресивного по відношенню до будь-яких нетипових форм поведінки, де все, що не вписується в норми патріархального і консервативного владного курсу, витісняється в приховані зони: клуби, квартири, туалети. Ці шви, на думку влади, покриті брудом, але для Сергія Шабохіна це символ свободи висловлювань.

Зони репресій, 2014 — 2019

керамічна плитка, лампа (виставкова копія)
Створено за підтримки PinchukArtCentre

Замір Сулейманов

Розпочав свою творчу діяльність працюючи із класичною фотографією, а пізніше звернувся до роботи з відео. Сулейманов брав участь у численних міжнародних виставках сучасного мистецтва, серед яких Міжнародний фестиваль фотографії GRID , IV Московська міжнародна молодіжна бієнале, Фестиваль ісламського мистецтва у Шарджі, Тбіліський фото-фестиваль, Міланська трієнале сучасного мистецтва та багато інших. Наразі Сулейманов живе та працює в Нідерландах.

Для захисту особистих кордонів необхідно розрізняти мову придушення. Найчастіше головною метою публічного промовляння є маніпуляція. У той же час, багато важливих тем залишаються табуйованими для публічного діалогу. Проблема свободи публічної промови і надалі залишається вкрай актуальною для пост-радянських країн. Голос роботи Заміра Сулейманова Важкі слова вторгається в публічний простір міста, стверджуючи необхідність обговорення важливих сфер людського життя. Ці слова, GOD-ART-SEX, дійсно важкі. Їх значення оскаржувалося і змінювалося протягом всієї історії людства, і, тим не менш, саме вони мають перманентну важливість в будь-якому куточку землі. Ця свята трійця з трибуквених англійських слів сміливо подорожує містом, спонукаючи до розмови.

Важкі слова, 2016

триканальне відео, 5' 20"
Надано художником

Люба Токарєва

Працює у жанрі живопису. У 1994 закінчила Одеське державне художнє училище ім. М. Грекова, спеціалізація - живопис. У 2001 закінчила Всесоюзний державний інститут кінематографії ім. С.Герасимова (ВДІК) у Москві з червоним дипломом. Спеціалізація - художник-живописець. Учасниця виставок в Україні, Нідерландах, Швейцарії. Живе і працює в Одесі.

Інсталяція, яка представляє інтер'єр кабінету, запорошеного пір'ям. Застосовуючи сюрреалістичний інструментарій, робота відсилає до граничного стану сну, де переплетені фантазії, спогади і уривки повсякденності. На яких рівнях психіки залишаються сліди від владного придушення?

Без назви, 1994

стіл, стілець, лампа, друкарська машинка, пір'я (виставкова копія)
Надано художницею. Створено за підтримки PinchukArtCentre

Фото на сторінці доступні для використання у ЗМІ.При використанні фото, будь ласка, вказуйте наступну інформацію.Фотографії надані PinchukArtCentre © 2019. Фотограф: Максим Білоусов, Євгенія Бондаренко.