Виставка 20-ти номінантів
Премії PinchukArtCentre 2020

АнтiГонна

АнтіГонна народилася у 1986 р. у Вінниці. Живе та працює в Києві, Одесі та Варшаві. Використовує медіа перформансу, відео та віртуальної реальності. Навчалась на факультеті живопису Одеського художнього училища ім.М.Б.Грекова. З 2016 р. розпочинає разом з оператором Андрієм Бойко проект «Безкінечна історія хвороби. Київські порно-жахи (частина 1). СБІЙКА» та треш-порно серіал «АндрійАндреєва». З 2016 р. бере участь у виставах Театру провокаційної моди «Орхідея» Михайла Коптєва. Учасниця таких квір фестивалів та виставкових проектів як: «4th International Horror Festival. Mostra Espantomania» Сан-Пауло, Бразилія (2019), «Audience Awards» Нью-Йорк, США, (2019); «RabarBar Queer Festival», Краків, Варшава, Вроцлав, Познань, Польща (2019); «POMADA. Eden 8» Варшава, Польща (2018), «12th Internationale Berlin Porn Festival» Берлін, Німеччина (2017), «Неслухняні тіла» Кмитівський музей образотворчого мистецтва ім. Буханчука, Кмитів, Україна (2019).

Катя Бучацька

Катя Бучацька народилася у 1987 р. в Києві, де живе і працює. У своїх проектах художниця досліджує тему позачасовості, трансформацію та перевтілення об'єкту. Працює з інсталяцією, скульптурою, фотографією, живописом. Навчалась у Київському поліграфічному інституті, в École Nationale Supérieure d'Art de Dijon, у 2015 закінчила Національну академію мистецтв та архітектури у Києві. Учасниця ініціативної групи по збереженню спадку Параски Плитки-Горицвіт. Входить до складу групи «Монтаж». Серед обраних проектів: «Фотографії з минулого року», Мала Галерея Мистецького Арсеналу, Київ (2019), «Будь обережним із цією сокирою, Юджине», мистецький простір AКT, Киів (2019), «Ма́ра» сумісно з Віталієм Коханом, Port Creative Hub, Київ (2017), «SpaceS, SpaceS Contemporary Art Exhibition», Galerie La Cave, Женева (2017), «Листівки з Майдану», Люблін, Варшава (2014).

Ксенія Гнилицька

Ксенія Гнилицька народилася у 1984 р. в Києві, де живе і працює. У своїй практиці звертається до живопису, графіки, кераміки, а також відео. Навчалась в Національній академії образотворчого мистецтва і архітектури на факультеті живопису. Співзасовниця і учасниця груп Р.Е.П. і «Худрада». Учасниця групових та персональних виставок, серед обраних проектів: «Stratigraphy», Vozdvizhenka 32, Київ (2016), «Ступінь залежності», Awangarda, Вроцлав, Польща (2016), «Lest The Two Seas Meet», Muzeum Sztuki Nowoczesnej w Warszawie, Варшава (2015), «Кольоротест», Мала галерея Мистецького Арсеналу, Київ (2013), Gyumri Biennial (у складі групи Р.Е.П.) Гюмрі, Вірменія (2008).

Друга спеціальна премія

Юлі Голуб

Юлі Голуб народилась в 1990 р. в Харкові. В даний час живе і працює в Окленді, США. Використовує такі медіа як відео, інсталяція, 3D-анімація та колаж. Випускниця школи фотографії та мультимедіа ім. Родченка (Москва) майстерні Сергія Браткова, магістрантка Національного університету ім. Каразіна. Учасниця міжнародних виставок і бієнале, серед яких: «Memories from the Future. Incredible adventures of the bearded women. Behind the scene», xpon-art gallery, Гамбург, Німеччина (2019), «PinchukArtCentre Prize 2018», Київ, «Я не робот», Електромузей, Москва (2018), «Versus», PinchukArtCentre, Київ (2017), «Фестиваль молодого українського мистецтва», Мистецький Арсенал, Київ (2017), «Trans-people. State of insecurity», ЄрміловЦентр, Харків, Україна (2016).

Павло Гражданський

Гражданський Павло народився в 1991 р. в Харкові. Живе і працює в Харкові і Санкт-Петербурзі. Навчався в «Школе Вовлеченного Искусства Что Делать» в Санкт-Петербурзі (2016). Засновник і редактор довгострокового мистецького проекту "Травмпункт", який вивчає російсько-українські реалії на основі добровільного документального письма та аналізу масивів даних (2017). Співзасновник простору мистецьких практик Кропоткіна 11 (2018). Серед обраних персональних і групових проектів: «Укриття», бомбосховище району Sörnäinen, Гельсінки (2018), «Все як у води», галерея Detenpyla, Львів, Україна (2018), «Це вже переходить усі межі», ПК Рози, Санкт-Петрбург, Росія (2018), «Забирайся поки здоровий», сквот «Автономія», Харків, Україна (2017).

Олександра Кадзевич

Олександра Кадзевич народилася в 1992 р. в місті Одеса, де живе та працює. Працює на перетині живопису, колажу та скульптури. У 2013 році закінчила художнє училище ім. М. Б. Грекова (відділення живопису). У 2017р. отримала грант на навчання в Kyiv academy of media arts на курсі Лесі Хоменко. На початку своєї художньої практики працювала в традиційній техніці живопису. З 2016р. відійшла від академізму і почала дослідження можливостей живопису. У 2018 р. заснувала в своїй майстерні artist-run space «Noch». Учасниця четвертої програми художніх резиденцій SWAP: UK/Ukraine 2019. Учасниця таких проектів: «Тут живуть інші люди», The Naked Room, Київ (2019), «Пара зайвих кроків у той бік», Артсвіт, Дніпро, Україна (2019), Спецпроект 5-ої Одеської бієнале сучасного мистецтва "Заміські практики: сезонна близькість", Одеса, Україна (2017).

Оксана Казьміна

Оксана Казьміна народилася у 1984 р. у смт. Яковлєво, Росія. Живе та працює в Києві. У своїй роботі звертається до медіа перформансу, інсталяції та відео. Навчалась у ЛНК ім.І.Франка на факультеті журналістики та КНУТКТ ім. І.Карпенка-Карого на факультеті режисури. Режисерка кіно та художниця, працює із позицій інтерсекційного фемінізму та постгуманізму, досліджує існуючі структури влади і те, як/які тілесні практики можуть їх підважувати. Є співзасновницею художнього колективу ОKCAHAS та проекту «Практики Тіла». У 2019 отримала приз за найкращий короткометражний фільм (Дівчинка, хлопчик та секрет) на Одеському Міжнародному Кінофестивалі. Викладала режисуру кіно в Університеті Веслеян, США. Учасниця багатьох національних та міжнародних проектів: проект Миколи Рідного «Озброєні та Небезпечні», Спецпроект 5-ої Одеської бієнале сучасного мистецтва "Заміські практики: сезонна близькість", Одеса, Україна (2017), Бієнале сучасного мистецтва «Київська Школа», Київ/Відень (2015), Таланти Берлінале в рамках Берлінського МКФ, Берлін (2014).

Перша спеціальна премія

Ніколай Карабінович

Ніколай Карабінович народився у 1988 році в Одесі. Живе і працює в Генті (Бельгія) та Києві.У своїй практиці застосовує такі медіа як відео, звук, текст, інсталяція та перформанс. Закінчив Одеський національний університет імені І.І. Мечникова, кафедру філософії. З 2019 року навчається у Higher Institute for Fine Arts в Генті. У 2017 році був асистентом куратора 5-ї Одеської бієнале. Лауреат Першої Спеціальної премії PinchukArtCentre Prize 2018.

Брав участь у багатьох національних і міжнародних проектах: «Від моря до моря», Hit Gallery, Братислава (2019), «Весна (літо, осінь, зима) націй» BWA, Тарнув, Польща (2019) «Ain't nobody's business», PinchukArtСentre, Київ, (2018), «Доля людська», Єврейський музей і центр толерантності, Москва (2018), «PinchukArtCentre Prize 2015», Київ.

Антон Карюк

Антон Карюк народився в 1988 р. у Дніпрі. Живе та працює у Києві та Вільнюсі. У своїй практиці використовує живопис, відео, інсталяцію та перфоманс. Вивчав архітектуру в Придніпровській Державній Академії Будівництва та Архітектури. Серед обраних персональних та групових проектів: «Pre_education», Дрезден, Німеччина (2019), «Identifying», Leoparden, Уппсала, Швеція (2019), «Sünden unter freiem Himmel- Deutsche Ausgabe», Rasch, Кассель, Німеччина (2019), «Заборонена сім'я», Kedi, Ізмір, Туреччина (2017), «Пороки просто неба», фестиваль сучасного мистецтва Porto Franko, арт-група «Степ», Івано-Франківськ, Україна (2017).

Ірина Кудря

Ірина Кудря народилась в 1986 р. в Києві, де живе та працює. У своїй практиці звертається до медіа відео та інсталяції. Закінчила Державну академію статистики, обліку та аудиту. У 2014-2015 рр. навчалась на курсі сучасного мистецтва Школи візуальних комунікацій (Київ, авторки курсу Катерина Бадянова та Лада Наконечна). У 2017 – випускниця «Школы Вовлеченного Искусства Что Делать», Санкт-Петербург, Росія. Учасниця «Колективу конкретных дат» (ККД) з моменту створення Колективу у 2014 до його розпуску у 2017 році. У 2014 - 2017 відвідала серію воркшопів перформативних практик Tanzlaboratorium research group. Була учасницею багатьох виставкових та дослідницьких проектів: «How to be cool», PinchukArtCentre (2019);«Прядка, шабля і олень», Краєзнавчий музей, Станиця Луганська, Україна (2018); «Работай Больше! Отдыхай Больше!», Мінськ (2017).

Ларіон Лозовий

Ларіон Лозовий народився в 1987 р., живе та працює в Києві. Художник та незалежний дослідник, сферами його зацікавлення є економічна історія Центрально-Східної Європи та ідеології креативності. Отримав художню освіту на Курсі сучасного мистецтва при Школі візуальних комунікацій (Київ), Кураторській школі фонду V-A-C (Москва) та WHW Akademija (Загреб). Автор критичних та мистецтвознавчих текстів, опублікованих у виданнях Korydor, Prostory та Krytyka Polityczna. Був номінований на «PinchukArtCentre Prize 2018» та «Visible Award». Серед останніх проектів: «Sleeping off a Century of Hope», Viafarini, Мілан, Італія (2019), «Open Studio/Open Nova», Studio Maljković, Загреб (2019), «MIDTERM», Galerija Nova, Загреб (2019), «Living Monuments», Neurotitan / HausSchwarzenberg, Берлін (2018).

Тимофій Максименко

Тимофій Максименко народився в 1995 р. у Києві, живе та працює в Києві та Лондоні. Закінчив Краківську академію образотворчих мистецтв імені Яна Матейка в Польщі. Також навчався в University of Wolverhampton у Великій Британії та Polytechnic University of Valencia в Іспанії. Звертається до таких медіа як звук, відео, перфоманс. Тимофій брав участь в London Art Night (2018), Burning Man (2019), «US2», галерея Filet, Лондон (2019), «The Sound Labyrinth», Art Gallery of Contemporary Art Bunker, Краків, Польща (2018).

Еліас Парвулеско

Еліас Парвулеско народився в 1985 р. в Київській області. Живе та працює в Києві. Вивчав інженерію та кінознавство. Художню освіту здобув на Курсі сучасного мистецтва при Школі візуальних комунікацій (Київ). Працював журналістом, редактором, дослідником кіно. Співзасновник мистецького та кінооб'єднання ruїns collective. Учасник українських і міжнародних проектів: «Озброєні та небезпечні», Ізоляція, Київ, «ЄрміловЦентр», Харків, Україна (2018), «Сірий куб», Центр візуальної культури, Київ / Харківська школа архітектури, Харків, Україна / Bunker, Кишинів (2018), фестиваль «Молодість» (2018), «Соцреалізм. Здаватися іншим», Національний художній музей України, Київ (2018), Одеський міжнародний кінофестиваль, Одеса, Україна (2016).

Валентина Петрова

Валентина Петрова народилася в 1984 р., живе та працює в Києві. Використовує такі медіа як перформанс, відео, інсталяція, тіло, вишивка, органічні матеріали та ін. Художню освіту отримала в «Школе Вовлеченного Искусства Что Делать» в Санкт-Петербурзі в 2015р. та на Курсі сучасного мистецтва при Школі візуальних комунікацій (Київ) в 2014р. Була учасницею таких проектів: WARSAW UNDER CONSTRUCTION 10, Вроцлав, Польща (2018); «Прядка, шабля і олень» Краєзнавчий музей, Станиця Луганська, Україна (2018); Київська бієнале, Україна (2017); «Що у мені є від жінки?», Центр Візуальної Культури, Київ (2015).

Аліна Соколова

Аліна Соколова народилася у 1995 р. в Ужгороді. Живе та працює у Відні та Ужгороді. Використовує такі медіа як живопис, фотографія, відео та перформанс. Навчалась в коледжі мистецтв в Ужгороді, Академії мистецтв та дизайну в Братиславі. В 2015р. розпочала навчання в академії мистецтв у Відні в класі Мартіна Гуттманна (мистецтво та фотографія). Серед обраних персональних та групових проектів: «Heracleumfall», Michaela Stock, Відень (2019), «Smugglers choreography/painterly trauma», Semperdepot Lehargasse, Відень (2018), «The monument of Danube» проект в публічному просторі в рамках місяця фотографії, Белград (2018), «Довір мені свій імпорт», резиденція «Вибачте, номерів немає», Ужгород, Україна (2017).

Дмитро Старусєв

Дмитро Старусєв народився у 1984 р. в Макіївці, живе та працює у Москві. У своїй практиці використовує фотографію та інсталяцію. Навчався у Всеросійському державному інституті кінематографії (2012) та школі фотографії та мультимедіа ім. Родченка (Москва) у майстерні Сергія Браткова. Учасник персональних та колективних проектів: «Час за лінією серця», Ruarts, Москва (2019), «Віра у глибокій кризі», галерея Вікторія, Самара, Росія (2019); «Світло пекельного цвітіння», АртСвіт, Дніпро, Україна (2019), Academiae Biennial, Fortezza, Italy (2018), «PinchukArtCentre Prize 2018», Київ, «Тестова група», фонд «Єкатерина», Москва (2018); XII Красноярська музейна бієнале, Красноярськ, Росія (2017), «Versus» PinchukArtCentre, Київ (2017), «Поле зору» паралельна програма Молодіжної бієнале в Москві (2016), «Фольклорна експедиція, Донбас», Фотобієнале ММСІ, Москва (2016).

Анна Щербина

Анна Щербина народилась у 1988р. в Запоріжжі, з 2009 року живе та працює у Києві. У своїй практиці звертається до медіа живопису, рисунку, інсталяції, відео. Отримала освіту в Одеському Художньому училищі та Національній Академії образотворчих мистецтв та архітектури у Києві. Також навчалась на курсі сучасного мистецтва Школи візуальних комунікацій (Київ, авторки курсу - Катерина Бадянова та Лада Наконечна, 2013-2014) та в літній школі «Школы Вовлеченного Искусства Что Делать» (Берлін, 2014). Співзасновниця «Колективу конкретних дат»(2015-2017), групи «ЙОД» (2013-2015). Учасниця проектів: «Печера Золотої Троянди», Арт-центр Closer, Київ (2019), «Свій простір»,PinchukArtCentre, Київ (2018), «Прядка, шабля і олень», Краєзнавчий музей, Станиця Луганська, Україна (2018), «Україна в огні», PinchukArtCentre, Київ (у складі ККД) (2017); «Соцреалізм. Здаватися іншим», Національний художній музей України, Київ (2017).

Студія 12345678910

Studio 12345678910 – група художників та архітекторів з Дніпра. На даний момент частина групи мешкає в Києві. Студія організована в 2016 році, до її складу входять Євгеній Образцов (нар. в 1993 р.), Анастасія Омелич (нар. в 1996 р.) і Микита Момот (нар. в 1995 р.). Використовують методи критичного дизайну для досліджень у полі міської археології, звертаючись до медіа фото, інсталяції та графіки. Серед обраних виставок: «How to be cool», PinchukArtCentre, Київ (2019) , «Будинок, що став ґрунтом», Кімната, Артсвіт, Дніпро, Україна (2018), «Захват. Ситуація», Vozdvizhenka 32, Київ, (2016).

Головний приз

Ярема Малащук та Роман Хімей

Ярема Малащук (нар.1993 р.) та Роман Хімей (нар. в 1992 р.) родом з Коломиї, Івано-Франківська область, наразі живуть і працюють в Києві. Обидва навчалися в КНУ ім. І. К. Карпенка-Карого. Працюють переважно з відео як художники, режисери та оператори-постановники. Лауреати Другої Спеціальної премії «PinchukArtCentre Prize 2018». Співпрацювали з голландською групою художників Metahaven над фільмом «Рідне місто» та режисером Філіпом Сотниченко («Цвях», «Технічна перерва»). Лауреати головної премії «МУХі 2019». Серед обраних виставок: «МУХі 2019», Національний музей Тараса Шевченка, Київ (2019), «Dance of Urgency», Q21, Відень (2019), «PinchukArtCentre Prize 2018», Київ, «Небо Синє-синє», Bursa gallery, Київ (2019).

Приз громадськості

Даніїл Ревковський і Андрій Рачинський

Даніїл Ревковський і Андрій Рачинський – художники з Харкова, народились в 1993 р. (Даніїл Ревковський) і в 1990 р. (Андрій Рачинський). Живуть і працюють в Харкові. Використовують такі медіа як відео та інсталяція. Закінчили Харківську державну академію дизайну та мистецтв. У 2010 році створили паблік Вконтакті під назвою «Пам'ять», з якого розпочали спільну роботу з темою колективної пам'яті на пострадянському просторі. Спільну роботу почали в 2012 році. Учасники багатьох проектів і виставок, серед яких: «Війна написів», OFF/FORMAT, Брно, Чехія (2019), «Кіптява», EFTI, Мадрид, Іспанія (2019), Друга національна Бієнале молодого мистецтва, Харків, Україна (2019), «PinchukArtCentre Prize 2018», Київ.